Згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України (ЦКУ), якщо дитина не досягла 10-річного віку, то її місце проживання за замовчуванням збігається з місцем мешкання батьків/ усиновлювачів/ опікунів. Виняток становлять випадки, коли малолітня особа перебуває за певних обставин у закладі навчання/ охорони здоров’я. Проте після розлучення чи за деяких інших обставин батьки можуть мешкати окремо. Долю дитини в такій ситуації далеко не завжди вдається вирішити за взаємною згодою батьків.

 

Юридична фірма Astarta має у своєму багажі досвіду успішні практики розв’язання сімейних спорів, зокрема – стосовно позбавлення батьківських прав й визначення місця проживання дитини. Ми готові супроводжувати різні процедури врегулювання суперечностей:

  1.     Досягнення сторонами (батьками) усної домовленості.
  2.     Укладення договору з нотаріальним посвідченням.
  3.     Розгляд справи органами опіки.
  4.     Врегулювання спору через суд.

 

Визначення місця проживання дитини - Астарта 

Загальні засади

В статті 141 Сімейного кодексу України (СКУ) закріплюється презумпція рівності прав/ зобов’язань батьків стосовно дітей. Віднедавна дане положення вже не є формальним. Гендерні стереотипи у вихованні дітей поступово долаються. Останніми роками Верховний Суд виніс кілька резонансних рішень стосовно передачі дитини на виховання не матері, а батькові.

 

Подібна практика узгоджується з положеннями Конвенції про права дитини, що була ратифікована Верховною Радою ще 1991 року, та закону №2402-III «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. Дитині повинні бути забезпечені необхідні умови для всебічного розвитку: інтелектуального, фізичного, соціального, морального.

 

Договір щодо батьківських прав/ обов’язків

В статті 157 СКУ йдеться про спільну участь матері й батька у вихованні дітей. Коли мати чи батько мешкає окремо від дитини, їй/ йому все одно потрібно долучатися до розв’язання питань про забезпечення та розвитку дочки або сина.

 

Тому оптимальний варіант розв’язання питання проживання дитини з кимось із батьків та інших суперечностей – це добровільна домовленість між сторонами. В ряді випадків досягненню такої домовленості сприяє адвокат. Результати фіксуються в договорі, де містяться й положення про виплату аліментів, умови зустрічей з дитиною, інші важливі аспекти. Договір обов’язково посвідчується нотаріусом.

 

Вирішення спору в органах опіки

Серед варіантів виходу з ситуації стосовно визначення місця проживання дитини – звернення за допомогою до служби у справах дітей. Спори між батьками розглядаються на засіданнях відповідних комісій. Попередньо працівники служби проводять з батьками, іншими родичами розмови, обстежують побутові умови. До розгляду комісії подається висновок з рекомендаціями про місце проживання дитини.

 

В ст. 161 СКУ окреслені визначальні фактори, що впливають на рішення про долю дитини, як в органах опіки та піклування, так і в суді.

  • По-перше. Особиста емоційна прихильність дитини.

 

  • По-друге. Ретельність виконання батьківських обов’язків окремо матір’ю й батьком.

 

  • По-третє. Стан здоров’я та вік дитини.

 

Недоліком розв’язання питання у такому порядку є велика ймовірність оскарження винесеного рішення в суді. Ми радимо вам попередньо порадитися з юристом стосовно перспектив такого варіанту дій. Чекаємо вас на консультацію в нашому офісі у Києві. Також консультативні послуги надаються в телефонному режимі, через месенджери та інші види інтернет-зв’язку.

 

Оформлення заяви до суду

Попри наявність численних зразків процесуальних документів в інтернеті, самостійне складання заяви до суду – достатньо ризикова справа. Тільки досвідчений адвокат врахує всі актуальні вимоги законодавства та викладе необхідні аргументи у стислій, зрозумілій і переконливій формі.

 

Позовна заява про визначення місця проживання дитини повинна містити наступні складові:

  1.     Назву судової установи.
  2.     Відомості стосовно позивача та відповідача (тобто про батьків).
  3.     Інформацію про укладання/ розірвання шлюбу, про народження спільних дітей.
  4.     Посилання на законодавчі норми, що підкріплюють ті чи інші аргументи.
  5.     Вимоги до суду.
  6.     Дату, підпис.
  7.     Перелік документів, що подаються як матеріали позову.

 

Судовий розгляд

Підсудність справ про місце проживання дитини визначається частіше всього відповідно до місця реєстрації відповідача чи позивача (батьків). У разі передачі такого питання на судовий розгляд варто враховувати той факт, що з 14-річного віку дитині дозволяється самостійного обирати, з ким жити, з батьком чи матір’ю. З 10-річного віку в суді береться до уваги думка дитини.

 

Рішення суду стосовно подібних справ не є зобов’язальним. З ним не можна звернутися до органів виконавчої служби. Коли той з батьків, що програв справу, не хоче добровільно віддавати дитину іншій стороні, доведеться знову звертатися до суду. Цього разу – з позовом про відібрання дитини. Водночас досвідчені адвокати радять відразу в рамках одного позову пред’являти вимоги та про визначення місця проживання, і про відібрання дитини.

 

У нас ви може розраховувати на вузько спеціалізовану фахову допомогу з сімейного права. Звертайтесь!